Тиждень дитячого ментального здоров’я та кібергігієни
Дотримання режиму дня
Прокидатися щоранку в один і той самий час, гратися в ігри з рідними та друзями, робити уроки, готувати обід, розмовляти після вечері в родинному колі, обійматися та співати — намагайтеся повернути те, що ви робили до війни, адже це допомагає дитині почуватися спокійніше і впевненіше. Якщо зараз ви не можете повернутися до свого звичного режиму дня, створіть нові ритуали — головне, щоб одні й ті самі дії повторювалися щодня в той самий час.
Обговорення тривожних подій
Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи епізоду бойових дій проводьте невеликі сімейні бесіди. Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула («зараз ми в безпеці»). Скажіть, що це було важко, але дитина впоралася, і ви, батьки чи близькі дорослі (опікуни), пишаєтеся її силою. Підкресліть: те, що дитина подолала складнощі, допомогло й батькам. У проживанні критичних ситуацій через їхнє проговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а й на діях, які допомогли впоратися дитині й вашій родині. Щоб уникнути стану «фрагментації пам’яті» (це коли ми перестаємо пам’ятати послідовність дій під час травматичних подій), потрібно переказувати події та дії членів родини в цей час. Наприклад: «ми почули, що…», «ми пішли, було страшно, сумно, ми зробили це…». Якщо дитина готова, можна заохочувати і її переказувати події. При цьому важливо говорити, що «і мені, і тобі було страшно (сумно, тривожно, ми сердилися), але ми впоралися». Цей метод дозволяє дитині побачити, що її почуття збігаються із почуттями дорослих, що вона не сама, а також зняти емоційне напруження.
Створення нових ритуалів
Якщо ви переїхали або втратили можливість робити те, що було для вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні ігри, співи тощо. Спільні дії допоможуть дитині відчути єдність і силу сім’ї.
Щоденне спілкування на різні теми
Спілкування потрібне кожному. Щоб дитина не почала ізолюватися, з нею треба говорити про речі, які стосуються її життя: про прогулянки, книги, фільми, ігри. Попросити навчити дорослих чогось, що в неї добре виходить. Це допоможе їй відчути, що вам важливі її інтереси.
Підтримання емоційного зв’язку
Особливо зараз для дитини важлива емоційна близькість із батьками. Щоб зберігати її та зміцнювати, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, які демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції. Наприклад, спитайте в дитини, як саме вона відчуває, що мама й тато її люблять. Зазвичай діти висловлюють найбільш прийнятний на цей момент варіант. Якщо вона не відповідає, запропонуйте таку вправу-гру: візьміть іграшку, скажіть, що іграшка засмучена, і запропонуйте дитині втішити її. Дивіться на дії дитини — саме таких дій від вас потребує і вона. 9 Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматичний досвід, не завжди люблять обійматися й можуть уникати тілесних контактів. Тому слід запитувати дитину, чи можна її пригорнути.
Розвиток почуття гумору
Намагайтеся жартувати та усміхатися, викликати усмішку у вашої дитини. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює. При цьому слід пам’ятати, що підлітки реагують не на сенс сказаного, а насамперед на його форму. Тому важливо, щоб жарти не були образливими й дитина в них не відчувала знецінювання.
Звернення до психолога
Не зволікайте зі зверненням до спеціаліста за психологічною допомогою, якщо дитина постійно пригнічена чи агресивна, уникає активності, спілкування з однолітками, втратила апетит і нормальний сон.
Ознаки психологічної травми у дітей:
Дитина стала пасивною і мовчазною.
В дитини з’явилися проблеми зі сном.
Дитина боїться звуків чи зображень, що нагадують про травматичні події.
Дитина демонструє тривожну поведінку: вона постійно насторожена та гіперчутлива до будь-яких подразників.
Дитина знову і знову відтворює в іграх або переказує травматичну подію.
Поради батькам як захистити дітей від ризику втягування у подібні “ігри” та основні правила кібергігієни:
1. Встановіть необхідні налаштування для захисту гаджета, яким користується дитина. Переконайтеся, що вона зможе самостійно під’єднатися та відкривати необхідні вебресурси, не маючи при цьому доступу до потенційно небезпечних вебресурсів. У разі потреби встановіть антивірусне програмне забезпечення та налаштуйте його регулярне оновлення.
2. При необхідності зареєструватися на певному сайті або створити акаунт для навчання на певній платформі зробіть це разом з дитиною. Не використовуйте для цього вже створені облікові записи дорослих. Обов’язково налаштуйте двофакторну автентифікацію, де це можливо.
3. Навчіть дітей використовувати надійні, складні паролі, різні для кожного ресурсу і не повідомляти їх нікому.
4. Домовтеся з дитиною, що під час навчання вона буде використовувати тільки визначені вчителями програми, месенджери та вебсайти з навчальним матеріалом. Для зручності створіть відповідні закладки у браузері.
5. Розкажіть дитині про небезпеку зараження гаджета комп’ютерним вірусом при встановленні невідомих програм та відкритті підозрілих посилань, вкладень до листів та файлів, навіть якщо вони надіслані з акаунтів знайомих людей. При необхідності перевіряйте, які сайти відвідувала та яке програмне забезпечення інсталювала дитина на своєму комп’ютері або смартфоні.
6. Навчіть дитину тримати особисті дані в секреті. Розповсюдження в інтернеті особистої інформації, приватних фотографій, номера телефону, адреси проживання, реквізитів банківських карток, зображень документів створює ризик постраждати від дій зловмисників. Видалити дані, які потрапили в інтернет, дуже важко або майже неможливо.
7. Поясніть дитині, що до нових знайомств в інтернеті варто ставитися обережно та скептично, адже зловмисники в мережі можуть втиратися у довіру, переслідуючи власні інтереси.
8. Формуйте у дитини культуру етичного онлайн-спілкування. Агресія і булінг – категорично заборонені.
9. Обговоріть із дитиною план дій на випадок нестандартних ситуацій (втрати доступу до особистого акаунту, завантаження файлу з вірусом, отримання повідомлення від незнайомця тощо).
Вкрай важливо формувати довірливі відносини - дитина має знати, що у будь-якому випадку може розраховувати на допомогу батьків.
