Інформація Південного міжрегіонального управління Держпраці
Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
У Листі Міністерства праці спільно з Міністерством охорони здоров’я України від 04.12.1996 № 06/1-4088 «Про деякі питання, пов’язані з визначенням пільгових пенсій» зазначено види діяльності та кваліфікаційні вимоги до середнього і молодшого медичного персоналу, який безпосередньо обслуговує хворих, і які передбачені Списком № 2, розділом XXIV.
Безпосереднє обслуговування хворих — це робота, що виконується в умовах контакту медичного працівника з пацієнтом: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів з догляду за хворими, створення відповідного лікувально-оздоровчого режиму.
До таких робіт належать: проведення масажу, ін’єкцій, процедур, маніпуляцій, годування хворих, їх транспортування, санітарна обробка тощо.
Види діяльності середнього медичного персоналу, які відносяться до безпосереднього обслуговування хворих у лікувально-профілактичних установах, відділеннях, кабінетах, передбачені розділом XXIV Списку № 2:
- прийом хворих у вказаних установах; проведення ін’єкцій, - - - - маніпуляцій, процедур (лікувальних і діагностичних);
- контроль за лікувально-оздоровчим режимом;
- взяття біоматеріалів безпосередньо у хворих для обстеження;
- проведення знеболювання, надання анестезійної, хірургічної та реанімаційної допомоги;
- виконання різних видів масажу;
- терапевтичне лікування в стоматологічній допомозі, санація порожнини рота;
- обстеження та догляд інфекційних і туберкульозних вогнищ.
Кваліфікаційні вимоги: середня спеціальна медична освіта, здобута у вищому медичному навчальному закладі I–II рівнів акредитації.
Згідно з Державним класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами), до категорії молодших спеціалістів з медичною освітою належать посади:
- фельдшер — КП 3221;
- фельдшер-лаборант — КП 3229;
- сестра медична — КП 3231;
- сестра медична з масажу — КП 3231;
- сестра медична операційна — КП 3231;
- сестра медична-анестезист — КП 3231.
Види діяльності молодшого медичного персоналу, які безпосередньо обслуговують хворих у лікувально-профілактичних установах, відділеннях, кабінетах (розділ XXIV Списку № 2):
- перев’язка, пересування тяжкохворих до діагностичних кабінетів, приймального відділення, стаціонару тощо;
- санітарна обробка хворих, зміна натільної та постільної білизни;
- санітарно-гігієнічна обробка ванн, миття посуду, інструментарію, інвентарю тощо;
- безпосередня роздача їжі хворим, індивідуальне годування;
- санітарно-гігієнічний догляд за хворими, прибирання палат і допоміжних приміщень.
Кваліфікаційні вимоги: середня повна (або неповна) освіта та курси підготовки молодших медичних сестер з догляду за хворими.
Згідно з Державним класифікатором професій ДК 003:2010 (із змінами) до цієї категорії відносяться посади:
- молодші медичні сестри/молодші медичні брати (санітарки/санітари-прибиральники тощо) — КП 5132;
- молодші медичні сестри з догляду за хворими/ молодші медичні брати з догляду за хворими — КП 5132;
- сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров’я — КП 4131.
Остаточне рішення щодо переліку посад і робочих місць приймає адміністрація медичної установи за результатами атестації робочих місць.
Державна служба України з питань праці
Чи знаєте ви, що… в Ісландії трудові інспектори можуть тимчасово зупинити роботу підприємства просто телефоном?
В Ісландії інспектори праці мають право усно або телефоном видавати припис про зупинку робіт у разі загрози життю чи здоров’ю працівників. Рішення фіксується пізніше — письмово.
Це дозволяє діяти миттєво у надзвичайних ситуаціях. У деяких країнах такі повноваження також мають пожежні служби або екологічні інспекції.
Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
Запитання: Чи може адміністрація підприємства відмовити особі з інвалідністю 2 групи у наданні неповного робочого дня або неповного робочого тижня?
Відповідь: Відповідно до статті 172 Кодексу законів про працю України, у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Тобто, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.
Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити йому неповний робочий час.
Для цього працівник повинен подати заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видати відповідний наказ.
У разі незгоди працівника на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів. Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України, за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційне відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників
